Їх долі – як долі любої з планет

Не схожі собою якоюсь з прикмет.

Якщо ж непомітно хтось жив,

Та непомітністю він дорожив,

То був цікавий рисою цією –

Самою непомітністю своєю.

У кожного таємний власний світ.

У ньому є найкращих дум політ,

Є в цьому світі найстрашніший час,

Але все це приховане від нас.

Тоді, коли людина умирає,

З собою все в могилу забирає –

Свій поцілунок перший, перший сніг

І втому від всіх пройдених доріг.

Та залишаються і книги, і листи,

Збудовані машини і мости...